: Структура основних фондів підприємства.

Мета: ознайомити учнів зі структурою основних фондів підприємства.

Основні поняття:

Основні фонди (засоби), відтворення основних фондів.

План уроку:

1. Поняття «Основні фонди», їх класифікація.

2. Відтворення основних фондів.

3. Показники стану та ефективності використання ОФ.

4. Фінансові джерела відтворення ОФ.

Конспект уроку:

1. Поняття «Основні фонди», їх класифікація.

Основні фонди (засоби) – це сукупність засобів праці, матеріально-майнових цінностей, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і у невиробничій сфері протягом тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом.

Знос - це поступова втрата основними засобами своєї споживчої вартості.

До основних засобів відносять будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби та інші матеріальні цінності вартістю 500 грн. за ціною придбання і терміном служби більше одного року.

Основні засоби класифікують за наступними ознаками:

За функціональним призначенням розрізняють:

Основні виробничі фонди (виробничі корпуси, обладнання, транспортні засоби). Основні виробничі фонди функціонують в сфері матеріального виробництва та обслуговують постачальницьку, збутову та комерційну діяльність підприємства. Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Основні фонди невиробничого призначення (адміністративні будівлі, складські приміщення, оргтехніка, об’єкти соціально-культурного та побутового обслуговування). Основні фонди невиробничого призначення функціонують в сфері нематеріального виробництва, створюють умови для нормального виробництва та відтворення робочої сили.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства.

За галузями народного господарства:

§  промисловість;

§  сільське господарство;

§  зв’язок;

§  транспорт.

За ознакою належності:

§  васні;

§  орендовані.

За натурально-речовими ознаками: будови, споруди, передаточне обладнання, машини і обладнання, транспортні засоби, вимірювальні і регулюючі прилади та ін.

 За використанням:

§  діючі;

§  недіючі;

§  запасні.

За роллю і виробництві продукції:

§  активні – безпосередньо впливають на предмет праці (машини, механізми, виробниче обладнання);

§  пасивні – забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу (будівлі та споруди виробничого призначення).

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди розподіляються за наступними групами:

§  група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої;

§  група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запчастини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи тощо;

§  група 3 – інші ОФ не включені до перших груп (машини та обладнання).

. Відтворення основних фондів.

Відтворення ОФ – процес безперервного відновлення виробничих фондів. В залежності від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення ОФ.

Просте – оновлення ОФ здійснюється в такому ж обсязі, т.б. відбувається заміна окремих зношених частин ОФ, або заміна обладнання в цілому, поновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене – в кожному наступному циклі здійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових ОФ при умові більш високого рівня розвитку продуктивних сил.

Просте відтворення ОФ здійснюється в двох формах:

§  заміна застарілого обладнання;

§  капітальний ремонт діючих ОФ.

У процесі господарської діяльності основні фонди знаходяться у постійному русі, тобто здійснюється кругообіг.

1-ша стадія: на цій стадії ОФ в процесі експлуатації зношуються і нараховується сума зносу, яка є основною для списання амортизації на затрати виробництва після завершення кожного циклу процесу виробництва, а також в результаті непрацездатності ОФ. На цій стадії втрачається споживна вартість засобів праці і їх вартість передається на вартість готової продукції.

2-га стадія: відбувається перетворення вартості ОФ, що знаходяться у продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний фонд.

3-тя стадія: відбувається відновлення споживчої вартості ОФ шляхом заміни зношених ОФ новими за рахунок амортизаційного фонду.

3. Показники стану та ефективності використання ОФ.

Вартісні показники використання основних виробничих фондів:

§  Фондовіддача – відбиває відношення вартості продукції до вартості фондів (можна використовувати показник валової, товарної або реалізованої продукції).

§  Фондоємність – відношення вартості фондів до вартості виробленої продукції (валової, товарної, реалізованої).

§  Фондоозброєність – відношення вартості основних фондів до середньосписковї чисельності промислово – виробничого персоналу.

§  Рентабельність – відношення балансового прибутку до вартості ОФ, помноженій на 100%.

4. Фінансові джерела відтворення ОФ.

Ремонт ОФ є необхідною умовою простого відтворювального процесу. Від своєчасності і якості здійснення ремонтних робіт залежить ефективність використання ОФ на підприємстві.

Поточний – здійснюється для забезпечення підтримки працездатності ОФ шляхом усунення окремих руйнувань або заміни чи поновлення окремих частин.

Середній – із заміною або поновленням деталей і вузлів обмеженої номенклатури, що визначається технічною документацією.

Капітальний – повна розборка машини, контроль технічного стану, регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів здійснюються підприємствами самостійно виходячи із технічного рівня, фізичного зносу ОФ і забезпеченості ремонтних робіт матеріально – технічними ресурсами.

На зниження витрат по ремонту ОВФ впливають такі фактори:

§  підвищення якості та надійності машин та обладнання, що дозволяють збільшити міжремонтні строки їх експлуатації;

§  скорочення строків служби активної частини ОВФ, в результаті чого зменшується кількість ремонтів, а також середній розмір витрат на один ремонт;

§  здійснення заходів по спеціалізації ремонтної справи, проведення ремонтних служб підприємств на комерційний розрахунок.

1.            Облік основних фондів.

Основні фонди на підприємствах плануються та враховуються згідно з їх класифікацією в натуральному та вартісному (грошовому) вираженні. Обидва види обліку проводяться паралельно, доповнюючи один одного.

Підприємства визначають в натуральних показниках кількість засобів праці, які їм потрібні для забезпечення нормальної господарської діяльності. Облік основних фондів у натуральному обчисленні дозволяє здійснювати їх планування і аналіз їх використання, визначати виробничу потужність підприємства та виявляти ступінь ефективності використання виробничих площ.

Планування і облік основних фондів в натуральних показниках здійснюються на основі матеріалів інвентаризації основних фондів, паспортів підприємства, технічних паспортів окремих об’єктів обліку та карток пооб’єктного обліку.

Облік основних фондів в грошовому обчисленні є необхідним для визначення їх вартості, динаміки і структури – як в цілому, так і по групах для нарахування амортизації і характеристики процесу відтворювання основних фондів, для розрахунку і аналізу показників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств.

Оцінка основних фондів – це грошове вираження їхньої вартості.

2.            Способи оцінки основних засобів, що використовуються в бухгалтерському обліку, відповідно до П(С)БО № 7.

У зв’язку з тим, що основні засоби функціонують у виробництві тривалий час, зношуються поступово, а умови їх відтворювання постійно змінюються, існує кілька видів оцінки основних фондів: первісна вартість основних фондів; переоцінена первісна вартість; вартість основних фондів з урахуванням зносу (залишкова); відновлена вартість основних фондів; відновлена вартість основних фондів з урахуванням зносу

Первісна вартість основних фондів – це сума витрат на виготовлення або придбання засобів праці, їх транспортування, монтаж та інші витрати, що пов’язані з уведенням їх в дію. За цією вартістю основні фонди ураховуються на балансі підприємства протягом усього терміна їх служби. Недоліками цього методу оцінки вартості основних фондів є  вираження її  у змішаних цінах (цінах різних років), а також те, що цей метод не відображає ступінь зносу основних фондів.

Первісна вартість включає:

§  суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

§  суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

§  суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

§  реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

§  сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

§  винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об’єкт основних засобів;

§  витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

§  витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

§  інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Первісна (переоцінена) вартість основних засобів - історична (фактична) або переоцінена собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості (вартість подібних об'єктів) інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Залишкова вартість основних фондів являє собою різницю між первісною вартістю та сумою зносу. Залишкова вартість показує у змішаних цінах ту частину вартості основних фондів, яка на даний час збереглася в них і яка буде перенесена на вироблену продукцію в майбутніх періодах.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Ліквідаційна вартість - вартість, за якою об'єкт оцінки може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за умови, що термін його реалізації був коротшим ніж розумно довгий для даного типу об'єктів на даному ринку, а також вартість, за якою активи (сума активів), що є об'єктом оцінки, могли бути реалізовані на відкритому ринку в обумовлений термін. Це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення терміну його корисного використання (служби), за відрахуванням витрат, що пов'язані з продажем (ліквідацією).